Філософські обрії

ГЕГЕЛІВСЬКИЙ АНАЛІЗ КОНЦЕПЦІЇ ДЕЇЗМУ У ФІЛОСОФІЇ ВОЛЬТЕРА

2023-01-10T13:31:02+02:00

У статті здійснюється виклад гегелівського аналізу концепції деїзму у філософії Вольтера. Розкривається проблема відношення істин розуму до релігійного одкровення віри, що становить початок формування філософії деїзму у французькому Просвітництві XVIII ст. Критично осмислюються онтологічна та гносеологічна основа світогляду Вольтера в його історико- філософських пошуках. Німецький філософ доводить абстрактний характер деїстичного принципу у філософії як результат впливу однобічностей емпіризму та раціоналізму. Це стосується аналізу соціального пізнання та трактування свободи волі людини. Французи у свої філософських побудовах, зауважував Гегель, виходили з принципу всезагальності та втілення поняття «дотепності», а німці – опиралися на можливості розуму. Деїстичні тенденції світогляду Вольтера пронизують основи його теоретичної та практичної філософії, зокрема існування людини, моральності та свободи волі.

ПРОБЛЕМНЕ ПОЛЕ ЕТИКИ ОСВІТИ

2023-01-10T13:40:56+02:00

У статті розглянуто етику освіти як порівняно новий різновид прикладної етики, орієнтований на виявлення конкретних суперечливих ситуацій, що виникають в освітньому процесі, аналіз і розгляд їх як дилем морального вибору. Показано, що як будь-яка прикладна етика, етика освіти актуальна, оскільки є породженням неоднозначності та новизни з погляду моралі її сучасних проблем. Вона аналізує інститут освіти, інституційну практику, виявляючи особливі проблеми феномену освіти в сучасному соціокультурному просторі. Названо конкретні дилеми, викликані конфліктом цінностей, що вимагають відповідних способів морального регулювання. Обґрунтовано, що етичний аналіз не просто виявляє моральні дилеми освітнього процесу, а навіть будує алгоритм виходу з цих складних ситуацій. Виокремлено і проаналізовано моральний аспект ціннісної парадигми освітньої діяльності, що формується сьогодні, та рівні ціннісної спрямованості освітнього процесу. Відмічене, що проблеми впровадження сучасної парадигми освіти в Україні окрім чинників цивілізаційного рівня, обумовлюються національними особливостями реформування освітянської системи в контексті незрілості демократії та ринкової економіки. У підсумку наголошено на необхідності розвитку в нашій країні прикладної етики освіти як системи теоретичних досліджень і практичних процедур визначення чітких ціннісних підстав для формування нової освітньої парадигми, адекватної сучасним моральним викликам. Підкреслено, що працювати в галузі етики освіти повинні фахівці, які мають етичну підготовку.

ЛЮДИНА У ЦИФРОВОМУ СУСПІЛЬСТВІ: ТРІУМФ І ТРАГЕДІЯ

2023-01-10T12:25:03+02:00

У статті розглянуто проблему впливу сучасного суспільства, що всебічно насичується інформаційно-комунікативними технологіями, на свідомість людини, та які це може мати наслідки. Автор торкається зв’язку цих питань з проблематикою війни, та наголошує, що цифрова епоха, яка поліпшує всі сторони життя і комфорт людей, разом з тим несе у собі великі ризики, чи не головним з яких є суттєва деформація свідомості, що спричиняє не тільки падіння з вищих щаблів культури у варварство і дикість, але й загальну знелюдяність, втрату розуміння цінності життя взагалі і тотальне його знищення, аж до самознищення самої людини.

ОКРЕМІ ЧИННИКИ СТРЕСОГЕНЕЗУ ПРАВОВОЇ МЕНТАЛЬНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО ЕТНОСУ В КОНТЕКСТІ ВІТЧИЗНЯНОГО ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ: СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ

2023-01-10T12:40:50+02:00

В статті здійснено аналіз категорії стресогенезу як фактору формування ментально-правових стереотипів українського етносу в державотворчому дискурсі. Серед іншого, було вивчено та описано такі прояви цього явища як межове становище українських етнічних земель на кордоні цивілізаційних Європи та Азії, Заходу і Сходу; тривалий період бездержавності нашого народу в результаті дії об›єктивних та суб›єктивних чинників; кріпацтво як явище суспільно-правової дійсності на землях сучасної України та інші фактори. Автори доходять до обґрунтованого висновку, що вказані процеси та явища мали наслідком виникнення чи поглиблення у вітчизняній суспільній свідомості таких деструктивних в державотворчому аспекті поведінкових стереотипів як анархізм, правовий нігілізм, громадоцентризм, «втеча від свободи», абсентеїзм та громадянська пасивність, глибокі корупційні традиції та непотизм, низький статус державної власності тощо.

ВПЛИВ ТРАНСТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ НА МАЙБУТНЄ ЛЮДСТВА

2023-01-10T13:07:15+02:00

У статті проаналізована можливість розвитку транссуспільства та критика безпеки трансгуманістичного розвитку людства. Автори аргументують позицію що транстехнологічний розвиток не несе в собі загрози знищення людського суспільства, а лише викриває наявні й зараз проблеми розвитку людської цивілізації. У дослідженні стверджується, що конвергентні технології можуть значно змінити побутове життя людини, проте вони не створюють нових проблем етичного чи екзестенційного характеру. Транстехнології вже частково існують і активно розвиваються, що доводить тезу трансгуманізму – майбутнє постійно відбувається. Проте при використанні гуманістичних цінностей більшість транстехнологій добре працюють разом, призводячи до ефектів синергії між різними аспектами суспільного життя. Тож трансгуманістична ідеологія має на меті не докорінну зміну моральних ідеалів людини, а технологічну модифікацю як розширення можливостей людини. Суспільство транслюдей буде покращене розвитком технологій, що принесе користь всім його членам при врахуванні існуючих моральних, культурних і етичних норм.

УТВЕРДЖЕННЯ ГІДНОСТІ ОСОБИСТОСТІ В УМОВАХ ВІТЧИЗНЯНОГО КУЛЬТУРНОГО І СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ КІНЦЯ ХХ ст.

2023-01-10T13:18:19+02:00

У статті досліджуються пріорітетні ідейні та ціннісні позиції українського суспільства наприкінці ХХ-го століття, розкрито поняття самовизначення. Досліджено зародження нової держави у етико-філософському дискурсі, проаналізовано цінності українців та гасла національно-визвольних змагань. Означено етапи розвитку національного самовизначення українського суспільства: національно–державного самовизначення України, суверенізації України (1985–1991 рр.); національно–державного становлення України в умовах суспільно–політичної та соціально–економічної невизначеності (1992–1996 рр.); усталення олігархату як деструктивного прояву демократичного режиму в Україні (1996–2004 рр.); поляризації ідентичностей (2005–2014 рр.); нинішній етап, який ми суто формально визначимо як «постреволюційний». Автором виокремлено ціннісні аспекти діяльності суспільних рухів доби Перебудови, їх уявлення про честь та гідність особистості.
З’ясовано, що для національно-державного самовизначення період Перебудови став знаковим поверненням у публічний дискурс теми репресій, зверненням до забутих імен визначних діячів культури, науки, громадського спротиву, популяризацією творчості західних та діаспорних діячів. Відтак громадський протест у другій половині 1980-х поступово персоніфікувався, що додавало впевненості його учасникам. Чимало реабілітованих, повертаючись із таборів ув’язнення, продовжили боротьбу за національне відродження, розбудову правової держави.
Розуміння гідності особистості в добу Перебудови, загалом, відрізнялося від попередніх історичних етапів визначальною рисою – симбіозом, ототожненням з такими категоріями як свобода, воля, незалежність.

ЛЮДСЬКЕ БУТТЯ В ОБШИРІ АНТИНОМІЙ

2023-01-10T11:46:43+02:00

Стаття є спробою філософсько-антропологічного аналізу антиномічних характеристик буття людини. Евристичною є ідея бінарного розщеплення антропологічних ознак. Доведено, що антиномічність людських якостей має в українських реаліях своєрідне забарвлення.Стаття є спробою філософсько-антропологічного аналізу антиномічних характеристик буття людини. Евристичною є ідея бінарного розщеплення антропологічних ознак. Доведено, що антиномічність людських якостей має в українських реаліях своєрідне забарвлення.

ПЕРФОРМАНС «ФІЛОСОФСЬКОЇ АНТРОПОЛОГІЇ» Г. ПЛЕСНЕРА: ЕКСЦЕНТРИЧНА ПОЗИЦІОНАЛЬНІСТЬ І ТЕОРІЯ ПЕРСОНАЛЬНОГО УСУСПІЛЬНЕННЯ

2023-01-10T11:56:17+02:00

Сформульований Г. Плеснером принцип ексцентричної позиціональності передбачає, що життєвий цикл ексцентрично позиціонованої живої істоти побудований на розриві між відцентруванням стосункової форми у світ (назовні) і зворотнім доцентруванням її у центральну організаційну форму живого тіла: світ поділено на самість і довкілля. Проте методологічно вагомим і плідним донині є не ця характеристика ексцентричної позиціональності (яка, до того ж, ріднить її з центричною позиціональністю живої істоти «тварина») і навіть не та обставина, що її довкілля має бути виготовлене штучно, як результат освоєння-відкривання світу. Найбільшу питому вагу тут має та риса, що у самому своєму ексцентричному позиціонуванні така істота змушена бути спроможною до співмірності з центричними формами організації. Відтак відкривається безмежне поле перформативного статусу ексцентричної позиціональності, коли її носій, напружений безперервно мерехтливою зміною ролей («автор»↔«твір») власною відносинною амбівалентністю заповнює порожнечу штучної природи. Ця рефлексивна здатність самості відноситися вже й до самої себе як момент «абсолютної самореференції» уможливлює (проте не гарантує!) становлення персонального-відносинного, тобто суспільного життя. Соціальне, отже постає як життєвий феномен, – як найвищий прояв життя, а процес індивідуалізації та персоналізації (уособлення) життєвих проявів є водночас процесом усуспільнення.

ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК АНСАМБЛЕВОЇ ГРИ ГРУПИ ФЛЕЙТ У СКЛАДІ СИМФОНІЧНОГО ОРКЕСТРУ

2023-01-10T12:07:16+02:00

Аналізуються історичні особливості гри групи флейт у складі симфонічного оркестру, здатність солістів-інструменталістів бути виконавцями єдиної груп та єдиного цілого серед великого складу учасників симфонічного оркестру. Автори обґрунтовують доцільність розвитку музикантів-інструменталістів насамперед як оркестрантів, а потім уже як виконавців-солістів. Розглядається широка палітра дослідження музично-виконавського процесу від Нового часу до сьогодення. Здійснюється аналіз нових сучасних концепцій підготовки музикантів-інструменталістів у закладах вищої освіти. Європейський пошук нових форм характеризується пошуком об’єктивних закономірностей у музичній освіті минулих століть, ураховується сучасний запит на оркестрантів на європейському ринку праці.

МАГІЯ У СВІДОМОСТІ СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ

2023-01-10T12:16:49+02:00

У статті проаналізовано поняття «магія» у трактуванні сучасних дослідників, які здебільшого сходяться на тому, що даний феномен є певним способом з’єднання людини із природою, засобом підкорення надприродних сил задля отримання деяких благ чи виконання бажань. Магія є складовою частиною людської свідомості: для одних людей вона вважається небезпечною, антисоціальною та шкідливою; для інших – способом досягнення цілей та звернення до первозданної природи. Проте все ж дослідники схиляються до того, що так чи інакше люди кожного дня виконують певні магічні ритуали, іноді не помічаючи цього,навіть говорять про настання «нової магічної епохи», що пов’язується із відродженням магії у житті сучасного соціуму.
Як правило звернення до релігії і магії відбувається у періоди певної «смути»,нестабільності у суспільно-політичному розвитку суспільства, коли люди не відчувають впевненості у стабільності свого майбутнього життя.