Філософські обрії

КРИТИЧНИЙ АНАЛІЗ КОНЦЕПЦІЇ «ВСЕЗАГАЛЬНОЇ КОНКРЕТНОСТІ» У ФІЛОСОФІЇ ВОЛЬТЕРА

2024-07-08T15:12:55+03:00

У статті подається критичний аналіз концепції «всезагальної конкретності» у філософії Вольтера. Розкривається зміст онтологічних та гносеологічних основ світогляду Вольтера в його історико-філософських пошуках. Абстрактний характер принципів деїзму та «всезагальної єдності» у філософії французького просвітника є результатом впливу однобічностей представників емпіризму та раціоналізму. Вольтер та його однодумці в своїх філософських побудовах, стверджував Гегель, виходили з принципу всезагальності та втілення поняття «дотепності», а німці – опиралися на можливості критики чистого розуму. Потенційні можливості концепції «всезагальної конкретності» у світогляді Вольтера становлять основу його теоретичної та практичної філософії, зокрема існування людини, моральності та свободи волі.

ДИДАКТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПАНСЛАВІСТИЧНОЇ МІФОЛОГЕМИ У ФІЛОСОФСЬКИХ РЕФЛЕКСІЯХ ІВАНА МІРЧУКА

2024-07-08T15:26:03+03:00

У статті проаналізовано погляди Івана Мірчука щодо концепції панславізму у російській імперії, які мали визначальний вплив на формування сучасної ідеологічної міфологеми гегемонії російської держави та сприяли поглибленню світоглядних розбіжностей між Західною та Східною цивілізацією. На прикладі аргументів представників слов’янофільської течії російського панславізму та його месіаністичної ролі в історії слов’янських народів доведено безпідставність самої ідеї переваги однієї нації над іншою. У той же час акцентовано увагу на небезпечних тенденціях поширення цієї теорії, що призводять до глобальних світових конфліктів з катастрофічними наслідками.
У статті прослідковано розвиток ідеологеми панславізму упродовж другої половини ХХ століття та розкрито процес трансформації московського месіанства у провідну ідею радянського (совєтського) народу у світовій історії, що отримала своє теоретичне втілення у концепції пансовєтизму. Обґрунтовано, що вона сприяла остаточному закріпленню безправного становища слов’янських народів у межах єдиного державного утворення на теренах Східної Європи, та появі нової соціокультурної генерації з ідеологічно сформованим несприйняттям цінностей, що суперечили комуністичним ідеалам, та негативним ставленням до усього оточуючого світу.

АНАЛІЗ МЕТОДУ ІСИДОРА СЕВІЛЬСЬКОГО У ПРАЦЯХ «ЕТИМОЛОГІЇ», «ДИФЕРЕНЦІЇ», «СЕНТЕНЦІЇ»

2024-07-08T16:06:54+03:00

У статті аналізується метод, який практично впровадив Ісидор Севільський у своїй творчій діяльності. Продемонстровано важливість вивчення цього методу в контексті відповідного історичного періоду та його вплив на розвиток освітніх і наукових знань Середньовіччя. Розглянуто біографію і діяльність Ісидора Севільського, включаючи ключові події його життя та визначні творчі досягнення, що дозволило нам стверджувати про ефективність використання методу Ісидора у практичній діяльності.
Зроблений детальний огляд методології Ісидора Севільського, охарактеризовані основні підходи, поняття та етапи становлення його методу, показано історичний контекст, в якому працював Ісидор, а також розкрито роль його методу у вирішенні конкретних освітньо-наукових завдань часу. Простежується вплив методу Ісидора Севільського, його рецепція серед сучасників та наступних поколінь авторів. Розглянута критика та дискусії, пов›язані з методом Ісидора в сучасній історіографії, включаючи альтернативні точки зору.

КУЛЬТУРА СКАСУВАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ СУСПІЛЬНОГО ВПЛИВУ

2024-07-09T09:26:45+03:00

У статті аналізується культура скасування в контексті її впливу на впливових осіб та як засіб демонстрації власних переконань перед масовою аудиторією. Культуру скасування розглядають як нову тенденцію медіапростору, яка впливає на суспільство, намагаючись покласти відповідальність на публічних осіб за соціальні, культурні та політичні «порушення». Аналізуються механіка та наслідки скасування, включаючи ризики надмірної чутливості та втрати права на помилку. Наводяться приклади ситуацій, коли культура скасування може бути конструктивним інструментом або ж втратити свою легітимність, перетворившись на «полювання на відьом». Залишається відкритим питання щодо доцільності існування та сили впливу цієї культури, враховуючи її ефективність у вирішенні соціальних проблем та ризики зловживання.

ОБРАЗ ДЖАЗУ В УКРАЇНСЬКІЙ ЕСТРАДНІЙ МУЗИЦІ ТА ЕСТЕТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ В НІЙ СУБКУЛЬТУР

2024-07-09T09:41:44+03:00

Відтворюється образ джазу в українській естрадній музиці, показано субкультури, що домінують у сучасних його проявах: африканська музика, ірландсько-європейські мелодії та ритми, взаємодія між естрадною музикою та фольклором, діаметрально симетрична структура, відповідний склад змінних фраз (голос-інструмент), різні комбінації тембрової акустоелектроніки, злиття українського фольклору та рок-музики. Підкреслено, що це гармонійне поєднання афро-європейських традицій із українським фольклором, кращими його зразками. Аналізується вклад провідних майстрів українського джазу, яким вдалося це здійснити – Леоніда Гольдштейна та Ігоря Журомського, для котрих характерними є обробки фольклорних матеріалів – побутових та африканських) з домінуванням звернення до традиційного фольклорного українського музичного пласту.

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ЛІТЕРАТУРНИХ ТВОРІВ У ХОРЕОГРАФІЧНОМУ МИСТЕЦТВІ УКРАЇНИ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТЬ

2024-07-09T10:02:57+03:00

У статті йдеться про визначальну роль літературного першоджерела на українську тематику у створенні балетів. На стику різних мистецтв хореографія і її особлива пластична форма сприяють створенню нових авангардних форм мистецтва, реалізуючи цим найбагатіший мистецький потенціал напрямку. На засадах цього стає зрозумілим, що взаємозв’язок літературного та хореографічного мистецтв є тісним, бо позначається на збагаченні балетного репертуару. Створення хореографічного твору на основі літературного підґрунтя є одним з найважливіших досягнень хореографії. Художня цілісність хореографічних творів складає основу принципу синтезу мистецтв. У статті розкривається важлива роль українського танцю при створенні хореографічної вистави за літературним першоджерелом. Українське хореографічне мистецтво відзначається своїм невичерпним багатством танцювальних барв, емоційним запалом, тонким народним гумором та щирістю виконання. Створення хореографічних постанов за мотивами літературних творів, особливо на національну тематику – допоміжний чинник для активізації гармонійного взаємозв’язку визначеного часу, простору та переданих подій твору із засобами сценічно-побутової танцювальної лексики.

ОБРАЗИ АРИСТОКРАТІВ І ПРОСТОЛЮДИНІВ В ТРАГЕДІЯХ БЕНЖАМІНА ДЖОНСОНА

2024-07-09T10:32:46+03:00

У статті охарактеризовано міжособистісні взаємини різних станів суспільства «постшекспірівської» епохи в художній творчості видатного англійського драматурга й актора Бенжаміна Джонсона. Спираючись на джерела й наукову літературу автор статті намагається відтворити пласт повсякденного життя Лондону на межі ХVІ-ХVІІ століть, розкрити проблему «виживання» акторів в першому стаціонарному театрі «Глобус», їхні спроби спілкування з аристократами, ставлення до відомих акторів і режисерів в англійському пізньосередньовічному суспільстві. Центровою проблемою дослідження є також стосунки В. Шексріпа та А. Ферабоско, акторські трупи яких ділили «підмостки» театру «Глобус». Всі ці питання найяскравіше розкриті в трагедії Бенжаміна Джонсона «Тричі перепливти Темзу», яка була за бажанням автора опублікованою після його смерті. Образ англійського суспільства, розкритий через думки і світобачення його сучасника просто вражає. Цінним, на думку автора й те, що Бенжамін Джонсон особисто знав В. Шексріпа й А. Ферабоско та незабутню юну актрису Кетрін Лостер.

СПРИЙНЯТТЯ ЦІННОСТЕЙ ПОПЕРЕДНІХ ЕПОХ У ПАРАДИГМАХ ФІЛОСОФІВ І ЛІТЕРАТОРІВ

2024-07-09T10:52:58+03:00

У статті йдеться про літературну дискусію, що полягала в порівнянні внеску греко-римських та французьких авторів XVII століття. Ця дискусія була у формі творів, які написали Шарль Перро, Бернар Фонтенель, Ніколя Буало та Жан Расін. Розглядаються різні аспекти культури, мистецтва та філософії, де зазначені вище діячі сперечалися про те, які досягнення в цих сферах є ціннішими – «стародавні» чи «нові».
Представлено діалог між авторами, в якому вони висловлюють свої думки, діляться знаннями та аргументами. Пропонується науковцям поновити у пам’яті вічні дискусії про прогрес, еволюцію та збереження античної культурної спадщини. «Суперечка про древніх і нових» є цінним джерелом для тих, хто цікавиться історією мистецтва, літератури та філософії, а також знайомить із авторським баченням цієї проблеми.

ІДЕНТИЧНІСТЬ У КОНТЕКСТІ ВИДОВИЩНИХ ФОРМ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ

2024-07-08T16:38:20+03:00

У статті здійснений аналіз феномену ідентичності в контексті видовищних форм масової комунікації. Висунута гіпотеза стосовно того, що сучасні технології створення масової візуальної продукції націлені на виробництво специфічних образів (іміджів, брендів, стилів життя), звернених до «фрагменту» особистості. Тим самим у контексті видовищних форм масової комунікації штучно створюється феномен «часткової» ідентичності через уніфікацію особистих сенсів та перетворення їх у споживацький смисл.

«КОРЕЙСЬКА ХВИЛЯ» ЯК МАСОВИЙ ПОПУЛЯРНИЙ КУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН СУЧАСНОСТІ

2024-07-08T16:52:21+03:00

Стаття присвячена сучасному масовому південнокорейському культурному феномену – «корейська хвиля». Автором проаналізовано джерела зародження «корейської хвилі» та її динаміку розвитку, схарактеризовано притаманні для неї особливості, визначено аспекти її поширення та популяризації. У дослідженні визначено її вплив на світову культуру, з’ясовано особливості впливу на свідомість великих мас. З’ясовано, що здатність до трансформації такого культурного феномену як «корейська хвиля» говорить про те, що вона активно розвивається та еволюціонує по нині. Таким чином за допомогою «корейської хвилі» популяризується корейська культура.