УВІДПОВІДНЕННЯ ТЕРМІНІВ ЛОГІКИ НОРМАМ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Анотація

Зважаючи на важливість раціонального, ефективного фахового мовлення (для мислення і спілкування) предметом дослідження, результати якого викладено в цій статті, став аналіз узгодженості термінів логіки з нормами українських термінологічних стандартів. Йдеться і про дотримання мовних норм, зокрема, надання переваги україномовним термінам перед чужомовними (дуже великий відсоток чужомовних термінів у галузі логіки є очевидним), і розмежування назв дії, події та наслідку формою слова. Досягнення цих завдань призведе, водночас, до усистемнення термінів логіки, уніфікування формально‑мовних засобів під час створення термінів. Дослідження полягало у виконанні таких дій: 1) виявлення тих термінів логіки, які не відповідають вимогам ДСТУ з термінології; 2) аналіз можливих способів увідповіднення термінів термінологічним стандартам України. Унаслідок виконаного дослідження побудовано ряди взаємопов’язаних процесових термінів логіки: назва дії дієсловом – назва дії віддієслівним іменником – назва завершеної дії (події) дієсловом – назва події віддієслівним іменником – назва наслідку дії віддієслівним іменником. Такі ряди побудовано для термінів, які є назвами операцій отримання нових знань: узагальнення, обмеження, виведення, доведення, спростування, висновування, дедукування, припускання, гіпотезування, випливання. Під час побудови цих рядів термінів користувалися такими вимогами: 1) усі терміни кожного ряду повинні бути створені на одній лексичній основі; 2) як терміни потрібно вживати такі слова, в яких значення слова узгоджене з його формою, тобто якщо головним призначенням відповідно до конкретної форми слова є дія, чи подія, чи наслідок події, то значенням слова повинна бути дія, подія чи наслідок події, відповідно. Якщо, для прикладу, головна призначеність віддієслівного іменника з суфіксами ‑ання, -ення позначати незавершену чи завершену дію, то його некоректно вживати на позначення наслідку події. Під час творення системи термінів прийнято такі відношення між ними: доведення – це дедукування у разі, коли у висновку прагнуть підтвердити істинність наперед заданої тези; спростування – це дедукування у разі, коли у висновку прагнуть підтвердити хибність наперед заданої тези; виведення – це дедукування у разі, коли шуканий висновок попередньо не задано; припускання – створення ймовірно істинних стверджувальних висловів; гіпотезування – створення ймовірно істинних стверджувальних висловів у галузі науки. Унаслідок виконаного дослідження узгодженості широко вживаних термінів логіки з вимогами термінологічних стандартів з’ясовано, що в українській терміносистемі логіки є велика кількість термінів, які не узгоджені з термінологічними стандартами і запропоновано нові мовно коректні терміни (у низці випадків запропоновано мовно правильні терміни‑дублікати для уможливлення вибору найвдалішого).